До вашої уваги - цикл теоретико-методологічних публікацій, присвячених проблемам розвитку психології у 21 столітті. Продовження. Ч. 5 АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ /Сергій Максименко/

Згідно зі створеною нами оригінальною теоретичною парадигмою, в основі генези психології особистості лежить дія нужди як генетично вихідної одиниці розвит ку і існування особистості. Являючи собою енергетично ємкий інформашйний потік, нужда специфічно з'єднує біологічні і соціальні детермінанти і вступає у виг ляді довічної рушійної сили саморозвитку людської істоти — особистості.

 

Суперечливе єднання біологічного і соціального, свідомого і безсвідомого, що відбувається в «точці світу» — особистості, і забезпечує її динаміку, а отже — існування, породжує найбільш важливі, атрибутивні властивості особистості.

Постійний енергетичний плин нужди створює реальні передумови форму вання самою особистістю власне реципрокних механізмів. 

 

Новизна, навіть сміливість нашого погляду на генезу особистості полягає в тому, що ми свідомо приймаємо точку зору про те, що біологічне і соціальне в осо бистості являють собою не співвідношення (як це зазвичай постулюється в сучасній науці), насправді ці дві фундаментальні детермінанти життя утворюють дійсну (не метафоричну лише!) єдність, і соціальне в онтогенезі людини стає біологічним. Це — кардинальна теза. Людські стосунки двох люблячих істот, сила нужди, що вияв ляється в них, зустрічаються, опредметнюються і утворюють твір — нову істоту, біологічну за визначенням, оскільки вона — жива. Але вона породжена соціальни ми стосунками, і це робить її людською живою істотою відпочатково. 

 

Внутрішній світ нової особистості, як перша похідна від енергетики з'єднання біологічного і соціального в нужді, являє собою живу і красиву карти ну того, що може відбутися в результаті динамічних взаємодій і взаємопереходів біологічного і соціального. Так природа дійсно рефлексує себе (милується со бою) в цьому диві, створеному нею...

 

Потенційно й актуально вже зародок людини, який є Твором двох соціаль них істот, являє собою особистість в її інших специфічних формах існування. Якою б не була незвичною і суперечливою ця наша думка, ми наголошуємо на ній і з задоволенням відзначаємо, що вона збігається з тими емпіричними дани ми, що їх, відносно раннього онтогенезу людини, отримала в останній час світо ва біологія і медицина. Плідне з'єднання цих двох шляхів наукового пошуку – генетичної психології та біології людини — може призвести до дійсно рево люційних зрушень у наших поглядах на людину, духовне, особистісне. Можли во, ми ще раз переосмислимо природу релігійного світогляду, механізму творчості, вищі форми духовного досвіду.

 

Генетико-психологічний аналіз теорій особистості, урахування динамічної єдності біологічного і соціального як суперечливої одиниці.  особистості, що фіксується в нужді, дозволяє говорити про розробку реальних теоретичних підвалин генетичної моделі існування і психологічного зростання особистості. (Генетико-психологічна теорія існування і зростання особисті).

Разом з тим, генетеко-моделюючий метод може бути на наш погляд, успішно і продуктивно застосований не лише для вирішення питань генезису як такого, але й інших проблем психології.

 

Зокрема і в першу чергу це стосується численних і різноманітних форм взаємодії людини з оточенням. Так ми впевнені, що більшість прикладних досліджень проблем спілкування є малоефективним в зв’язку з тим, що вивчається лише поверховий шар цього складного процесу (поведінка, рольова та статусна взаємодія тощо). Розгляд даної проблематики через призму  принципів генетеко-моделюючого методу  (єдність біологічного і соціального, рефлексивний релятивізм, креативність) дозволяє побачити цей процес зовсім в іншому ракурсі. З одного боку, особистість завжди сама моделює і розвиває процес взаємодії, саморозвиваючись в ньому. Причому, це відбувається саме завжди,  навіть в умовах найбільшого авторитаризму і тиску. Так відбувається тому, що існує нескінченний потяг нужди до зустрічі з іншою людиною і її нуждою. Ці зустрічі призводять до виникнення особистісних переживань і змін внутрішнього світу індивіда. 

 

Окремою і зовсім новою для психології проблемою є взаємодія людини з сучасними носіями інформації. З одного боку, наявність таких засобів, безумовно, відповідає сутності нужди людини, яку ми розглядаємо (нагадаємо) як єдиний енергетично – інформаційний феномен,  ненасичуваність якого забезпечує постійний живий рух і саморозвиток людської істоти. З іншого боку, ефективне і адекватне використання таких носіїв вимагає серйозної готовності особистості як в біологічному, так і в соціальному плані. Мова йде про особистісну зрілість і сформованість життєвих планів. Людина опиняється перед безодньою інформації з найрізноманітніших напрямів і великою проблемою є утримання мети і завдань, що спонукали звернення до Інтернету. Адже, оформлення інформації спеціально є конкуруючим, спрямованим на відволікання суб’єкта на те, чи інше джерело.

 

З іншого боку, в таких носіях інформація подається дуже яскраво, наочно. Вона розкладається на різні складові частини і складається враження легкості і ефективності її засвоєння у порівнянні, скажімо, з таким носієм інформації, як книга. Однак – це хибний ефект. Адже при читанні книг у людини дуже активно працюють власні процеси – мислення, уяви, емоції, отже відбувається їх постійний саморозвиток: особистість у взаємодії з книгою завжди виступає як нероздільна цілісність. У випадках використання інтелекту, ця цілісність і обов’язковість розвитку, зазвичай порушується. Інформація подається у такому вигляді, який не вимагає психологічних зусиль її осягнення. Тож тут порушується, перш за все, принцип креативності, і отже – цілісність процесу саморозвитку особистості.