Всеукраїнська конференція з міжнародною участю "Психологічні виміри особистісної взаємодії суб’єктів освітнього простору в контексті гуманістичної парадигми"

Відкрив "Всеукраїнську конференцію та надихнув учасників на плідну працю своїм виступом Максименко Сергій Дмитрович, академік-секретар Відділення психології, вікової фізіології та дефектології НАПН України, директор Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України, академік НАПН України, доктор психологічних наук, професор, Президент ВГО «Товариство психологів України».

В своїй своєрідній яскравій та неповторній манері контактування з аудиторією, Сергій Дмитрович звернувся до учасників конференції та побажав усім присутнім колегам нових наукових доробок, цікавих дискусій та вдалих шляхів втілення дослідницьких ідей у реальність. І ці слова, цей виступ був символічною запорукою вдалого проведення конференції, бо вона дійсно мала можливість відбутися завдяки невичепній енергії, душевній глибині, науковому та життєвому досвіду Сергія Дмитровича, як талановитого організатора, Науковця та Людини з великої літери.

Сергій Дмитрович зазначив, що в останні десятиліття реформування освіти прийняло глобальні масштаби. У численних оглядових статтях та дослідженнях часто вживається вираз "епідемія реформ освіти". Цікавою, в якості історичної ретроспективи є заява, зроблена ще в кінці 1960-х рр. генеральним директором ЮНЕСКО Р. Майо: «Ми впевнені, що настав час затвердження не півзаходів, компромісів і поверхневої переробки. Ми знаємо, що вирішення питання повинно бути спільним і що воно повинно стосуватися всіх форм освіти і брати до уваги всі аспекти дійсності: педагогічні, фінансові, психолого-соціологічні, а також економічні. Це означає, що рішенням, якщо воно має бути ефективним, має стати внесення глибоких змін в наші найбільш відомі інститути і в наші укорінені звички».

В цьому контексті доречним є порушити питання про пошук методології психологічного супроводження в навчанні та розвитку особистості, особливо в умовах реформи освіти.Численні дослідження та власний досвід дозволяють констатувати необхідність пошуку зазначених орієнтирів в царині генетичної психології, зокрема генетико-моделювального методу. Генетико-моделювальний метод має на меті вивчення самої цілісної особистості, що саморозвивається. У зв'язку з цим виникла необхідність пошуку “одиниць” зовсім іншої природи, і було встановлено, що такою є нужда, як суперечлива вихідна єдність біологічного і соціального, яка зумовлює існування особистості.

Сергій Дмитрович наголосив актуальність проблематики та шляхи подальшого розвитку та вирішення поставлених питань з точки зору генетико-моделювального методу, поділився своїми міркуваннями та задав, як завжди, високий тон роботи конференції. Аудиторія із цікавістю та вдячністю сприйняла матеріал та підтримала дискусію. Ці та інші питання, мов відлуння, мали продовження протягом усієї конференції в різних виступах учасників.

Цікаві та різноманітні доповіді на пленарному засіданні, обговорення на роботі секцій, майстеркласи Всеукраїнської конференцї з міжнародною участю "Психологічні виміри особистісної взаємодії суб’єктів освітнього простору в контексті гуманістичної парадигми привернули увагу та вагомо розширили науковий кругозор учасників конференції.

Розкажемо про деякі з них:

Яценко Тамара Семенівна, доктор психологічних наук, професор, академік НАПН України, завідувач кафедри психології, глибинної корекції та реабілітації Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького представила доповідь "Психологічна захищеність учасників активного соціально-психологічного пізнання".. Було наголошено вагоме значення психологічної захищеності, яка є властивістю зрілої особистості, учасника активного соціально-психологічного пізнання. Також детальна розмова йшла про авторський метод глибинної психокорекції, його структуру та важливі практичні надбання. Крім того, Тамара Семенівна презентувала свій майстер-клас "Психоаналіз художніх творів в глибинному пізнанні психіки". На майстер-класі були яскраво представлені різноманітні приклади художніх творів з точки зору психоаналізу та відображення психічних структур в авторській методиці. Вона дає змогу в короткий час виходити на цікаві та корисні в психологічній практиці діагностичні речі. При чому в основі полягає принцип єдності діагностики та психокорекції. Перед початком майстер-класу була можливість ознайомитись з новим навчальним посібником "Психоаналіз репродукцій художніх творів у підготовці психологів": Автори: Т. С. Яценко, В. І. Бондар, Л. Я. Галушко, А. М. Камінська, О. В. Педченко. Посібник порушує проблему особливостей використання художніх творів у глибинному пізнанні психіки суб’єкта.

Кривоконь Наталія Іванівна, доктор психологічних наук, професор, провідний науковий співробітник лабораторії психології навчання імені І.О. Синиці Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України брала участь у Всеукраїнській конференції з міжнародною участю "Психологічні виміри особистісної взаємодії суб'єктів освітнього простору в контексті гуманістичної парадигми" та розповіла зацікавленій аудиторії конференції про "Проблеми супервізорської практики в соціальній роботі." Як відомо, в сучасній психології соціальної роботи супервізія розглядається як важливий різновид рефлексивної практики, фасилітативна діяльність, що ґрунтується на професійній взаємодії і забезпечує розвиток різноманітних компетенцій фахівців, як своєрідна форма оцінки, умова дотримання стандартів і вдосконалення як соціальних послуг, так і соціальної роботи в цілому. В своєму виступі Наталя Іванівна стисло висвітлила основні групи проблем, що були в центрі уваги при здійснення супервізії у Дитячій програмі та Службі кураторів Харківського обласного благодійного єврейського фонду «Хесед Шааре Тиква». Наталя Іванівна підкреслила ще один аспект розуміння супервізорської роботи – як важливої складової системи соціально-психологічного забезпечення діяльності фахівців у сфері соціальної роботи та практичної психології. Йдеться про можливість завдяки супервізії не лише сприяти створенню відповідних умов для професійної соціалізації спеціалістів, розвитку їх рольового репертуару, професійної самосвідомості, допомагаючи вирішувати якісь поточні проблеми, але й розробляти та впроваджувати відповідно до тих чи інших запитів і цілей різні моделі супервізійних практик, спрямованих на вдосконалення конкретного виду соціальної роботи.

Швалб Юрій Михайлович, доктор психологічних наук, професор, професор кафедри соціальної роботи КНУ ім. Т. Шевченка, у своїй доповіді «Логико-психологічний аналіз сучасних систем освіти» розкрив важливі нагальні питання різновидів освіти: традиційної, розвиваючої та компетентнісної. Був проведений порівняльний аналіз та актуалізовано багато питань, зокрема: в чому полягають учбові задачі, як відрізняються засоби отримання знань, яка роль автора, методиста, педагога та ученика в цих представлених трьох різновидах систем освіти.

Ставицька Світлана Олексіївна, доктор психологічних наук, професор, завідувачка кафедри загальної і соціальної психології та психотерапії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, брала активну участь у майстер-класах конференції та представила доповідь на актуальну наразі тему: "Психологічні та педагогічні аспекти взаємодії вчителя й учнів в рамках реформи початкової школи." Ми всі знаємо, що стартує реформа початкової школи, сенсом якої стане визнання та сприяння розвитку талантів кожної дитини. З введенням нового навчального стандарту повинні змінити зміст і результати навчання, методики викладання. Що веде за собою нові психологічні труднощі у взаємодії вчитель - учень. Новий підхід передбачає партнерство і наставництво у відносинах між учителем і учнями, підтримку дітей, розвиток у них критичного мислення, самоповаги і впевненості в собі. Передбачається орієнтувати навчання на розвиток умінь, вікових особливостей дитини, формування компетенцій, необхідних для вирішення життєвих проблем. Дійсно, вчитель не просто краще користується пошуком інформації у новому цифровому світі. Він може навчити вчитися, він знає, де цікаве, знає, як створити цікаве. Вчитель- важливий дорослий на цьому етапі життя дитини. Про складні шляхи взаємодії вчителя і учнів, психологічні труднощі та ресурси в рамках реформи освіти початкової освіти йшлось у матеріалах доповіді.

Копилов Сергій Олегович, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії методології і теорії психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, в своїй доповіді "Культура як парадигма загальної середньої освіти" підняв складні філософські питання культури та зупинився на трьох основних визначеннях поняття культури за Білбером. Три змістові грані новітньої ідеї культури, за Біблером, взаємозумовлені та збігаються у фокусі твору. Саме текст постає осередком усіх змістових форм культуроорієнтованої освітньої діяльності й взаємодії, в якій формується здатність бути особистістю - автором та реципієнтом творів. Далі розмова йшла про те, що у контексті цих визначень і особистісний характер всього буття та спілкування сучасних індивідів, і їхня здатність детермінувати свою діяльність, стосунки, своє життя (тобто дійсно бути його суб'єктами), - все це можливе в культурі як царині породження й розуміння творів. Відповідно, освіта - насамперед загальна - постає процесом формування особистості як суб'єкта культури. Власне буття учня, його "Я" має сприйматися ним самим і вчителем у цьому ж таки двоєдиному настановленні: як безумовна, "одвічна", природна даність, яку слід осягнути, зберігати й поважати, і водночас як породжуваний моїми власними зусиллями витвір. Цей ракурс постановки проблеми значно зацікавив аудиторію, відкрив нові шляхи до осмислення поставлених автором питань.

В матеріалах доповіді Луньова Віталія Євгенійовича, кандидата психологічних наук, доцента, доцента кафедри загальної та медичної психології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, провідного наукового співробітника лабораторії психології навчання ім. І.О. Синиці Інституту психології імені Г.С. Костюка, - "Абівалентність самості - до питання про взаємодію в дефіцітарних відносинах" - було розкрито проблематику дефіцитарності відносин з точки зору психоаналітичной психодінамічної теорії та, частково, віктимології, питання самоактуалізації особистості та юнгіанської теорії самості. Дійсно, відомо, що специфічний тип об'єктних відносин, що безпосередньо впливають на формування Я, виокремив і описав американський психотерапевт Хайнц Кохут (1913- 1970). Запозичивши з кляйніанства деякі ідеї, він запропонував оригінальну теорію розвитку відносин, сконцентрувавши увагу на об'єктній природі генези Я (его). Його міркування щодо розладів Самості як причини психічних захворювань та порушень характеру здобули широке визнання в психотерапії і психіатрії. Самість (self) - природна, справжня суть конкретного індивіда. Вона потребує зовнішніх об'єктів, за допомогою яких розвивається і переживає свою цілісність. Селфоб'єкти - особи з найближчого оточення дитини (мати і батько), які задовольняють її потребу в особистісному зростанні. Таких потреб, на думку X. Кохута, три: грандіозно-ексгібіційна (бажання немовляти відчувати свою велич і досконалість, потреба в тому, щоб батьки захоплювались ним, наголошуючи, що воно найкраще, найрозумніше, найкрасивіше тощо), потреба в ідеальному імаго (батьківському образі) і потреба в альтер-его (бути схожим на інших). Водночас гостра та майже невловима на перший погляд амбівалентність самості в дефіцитарних відносинах виводить їх на дещо інакший щабель розгляду, інтерпретування та грає важливу роль як у розумінні потреб клієнта, який звернувся за допомогою, так і для розуміння деяких психологічно складних ситуацій у повсякденному житті.

Чорнописка Оксана Петрівна, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Івано-Франківського національного медичного університету, актуалізувала дуже важливу проблему виховання дітей трудових мігрантів у випадках коли батьки чи один із них виїхали працювати за кордон - "Соціально-психологічні особливості навчання дітей трудових мігрантів."Метою дослідження було з’ясування соціально-психологічних особливостей навчання дітей після працевлаштування батьків чи одного з них. Справа в тому, що згідно з сумними даними досліджень міжнародного правозахисного центру «Ла Страда – Україна», серед причин від’їзду за кордон трудові мігранти називають бажання заробити гроші на навчання дітей (86%), придбання або будівництво житла для родини (72%), або просто забезпечення повсякденних потреб своїх нащадків (69%).  Від’їзд батьків на заробітки по-різному впливає на навчання та соціалізацію дітей, але здебільшого – негативно. Це пов’язано із тим, що батьки, які їдуть за кордон задля забезпечення достойного майбутнього своїх дітей, не в змозі контролювати їхнє сьогодення. Отже, необхідна своєчасна допомога кожній дитині у вирішенні її життєвих проблем, педагогічна підтримка у розвитку дитячої індивідуальності. Це сприятиме успішному розвитку дитини, вибору шляху особистого самоствердження і самореалізації. Про специфічні труднощі процесу соціалізації, психолого - педагогічні проблеми дітей трудових мігрантів йшлось у виступі.

Шатирко Лариса Олексіївна, старший науковий співробітник лабораторії психології навчання імені І.О.Синиці Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України представила матеріали, які привернули увагу до такої проблеми, як: "Експериментальне психологічне вивчення особистісної взаємодії суб'єктів освітнього простору." Науковий пошук , лабораторії у тому числі, як зазначила Лариса Олексіївна, в останні десятиліття довизначився у напрямку якісно відмінної психологічної парадигми, зорієнтованої на вихід за межі розуміння психіки як відображення об’єктивної реальності в напрямку розуміння психіки як самодостатньої системи розгортання буття людини в часі та просторі через смисловий системний світ особистості. Головним результатом будь-якого етапу, елементу, форми освіти має бути зміна системи життєвих цінностей особистості, її соціальної позиції, перебудова провідних мотивів суб’єкта освітнього процесу, кардинальні зміни особистості в цілому, наголошено було в матеріалах доповіді. Означені теоретичні концепти реалізуються через розробку адекватної дослідницько-експериментальної програми; дослідження об'єднані за наступними лініями аналізу цілісної системи діяльнісної самореалізації: вивчення умов, чинників, тенденцій самореалізації, визначення форм прояву, видів, структурних характеристик. В дослідженнях останніх десятиліть ідея презумпції особистісної активності поєднувалась із діяльнісним підходом, оскільки визнано його продуктивність в аналізі феномену самореалізації, конструюванні системи одиниць, що відображують мотиваційні, емоційні, регулятивні, когнітивні, смислові, динамічні, результативні характеристики самореалізації в її цілісності.

Розпізнавання насилля у повсякденності (тренінг для підлітків) - майстер клас

Капустюк Олени Миколаївни, кандидата психологічних наук, старшого наукового співробітника лабораторії психології навчання імені І.О. Синиці Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, озброїв учасників новими навичками швидкого розпізнавання різних видів психологічного насилля.

Наші партнери, співробітниця Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПН України Падучак Олександра Іллівна, голова громадської організації «Безпечний світ" та Літус Ірина Валеріївна, психолог, керівник підрозділу Громадської організації «Безпечний світ». Харьків, Україна - розповіли на наочних прикладах на своєму майстер-класі "Актуальність проблеми буллінгу в школах України: причини, наслідки,профілактика" про важкі наслідки такого актуального в наші часи явища як буллінг. Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника чи однокласниці – це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінґ. Цікаві та дуже важливі факти навели автори майстер-класу про відповідальність за булінг. Так, з 14 років, вказано в матеріалах доповідачів, дитину може бути притягнено до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені наступними статтями Кримінального кодексу України: "Стаття 121 Умисне тяжке тілесне ушкодження,Стаття 122 Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження,Стаття 185 Крадіжка,Стаття 186 Грабіж,Стаття 187 Розбій,Стаття 189 Вимагання,Стаття 296 Хуліганство,Частина друга статті 194 Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.
З 16 років: Стаття 125 Умисне легке тілесне ушкодження,Стаття 126 Побої і мордування (завдали фізичного болю і не спричинили ТУ),Стаття 127 Катування (умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі),Стаття 128 Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження,Стаття 129 Погроза вбивством,Частина перша статті 194 Умисне знищення або пошкодження майна,Стаття 120 Доведення до самогубства або до замаху на самогубство. Інший вид відповідальності – адміністративна, настає якщо булінг не містить у собі ознак кримінального діяння (це за статистикою 90 % випадків). Адміністративна відповідальність настає з 16 років, до цього віку штраф накладається на одного з батьків або опікунів хулігана. До 14 років відповідальність за дитину несуть батьки та державні установи, де дитина перебуває. Невиконання батьками обов’язків з утримання та виховання дитини є адміністративним правопорушенням. На батьків кривдника можна покласти відповідальність відшкодувати шкоду, завдану їх малолітньою дитиною, або підлітком у віці від 14 до 18 років, в якого немає власного майна та доходу. Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує дітям право на захист від усіх форм насильства. Закон України «Про освіту» закріплює право на безпечні умови навчання. Під час перебування дитини у школі реалізацію цього права забезпечує школа." Це важливо знати! Про наслідки та профілактику можливого цькування дитини учасники мали змогу сфокусувати свою увагу на майстер-класі.

"Виховуємо дітей без крику та покарань" - так називався майстер - клас Зубіашвілі Ірини Констянтинівни, кандидата психологічних наук, старшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника лабораторії організаційної та соціальної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Учасники майстер-класу розглядали питання дещо відмінні від традиційних поглядів на виховання дітей. Найчастіше батьки відчувають сумніви з приводу використання тих чи інших методів виховання власних дітей. І основним сумнівом є застосування покарань і крику. Тут мова йде не тільки про фізичних покарання, а й численні заборони, таких як відсторонення дитини від перегляду телевізора або гри на комп’ютері. Але чи варто вдаватися до таких заходів і чи правильно це? Як протидіяти такій агресивній поведінці батьків? Що таке покарання, чому ми використовуємо іноді такі методи, які наслідки це набуває для психіки дитини та як оминути такої надмірної реакції і опанувати інші методи виховання та які вони є. Ці та інші нагальні питання було наочно розкрито на майстер-класі.

Активну участь в роботі конференції, обговореннях, дискусіях, виступах та майстер-класах приймали також такі співробітники лабораторії психології навчання ім. І.О. Синиці, як:Бучма Вікторія Володимирівна,Гурова Ольга Вадимівна, Дзюбко Людмила Віталіївна, Каплуненко Ярина Юріївна, Кесьян Тетяна Валентинівна, Мар’яненко Ліана Василівна, Мойзріст Олена Михайлівна, Невмержицький Володимир Максимович, Пушкарська Леся Павлівна, Терещенко Людмила Анатоліївна, Федько Вікторія Володимирівна, Чудакова Олена Миколаївна.

Дуже дякуємо оргкомітету за підготовку та проведення конференції, а учасникам  - за цікаві доповіді, дискусії, майстер-класи та плідний обмін  професійним досвідом!

Програма конференції вже доступна для скачування на головній сторінці сайту Інституту психології.