В ніч з 14 на 15 квітня 2017 року на 58 році після тривалої важкої хвороби пішла з життя Гаврилкова Кіра Володимирівна - науковий співробітник лабораторії історії психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Гаврилкова (Костюкова) Кіра Володимирівна народилася 5 вересня 1959 року в м. Рязані у сім’ї службовців. В ранньому дитинстві сім’я переїхала до Києва. У 1966 році вступила, а у 1976 закінчила середню школу № 115 м. Києва. З 23 серпня 1976 року у віці 17 років почала працювати в Інституті психології на посаді старшого лаборанта лабораторії профорієнтації. З 1978 до 1983 року навчалася й успішно закінчила Київський педагогічний інститут імені А.М. Горького за спеціальністю педагогіка і психологія. З 1983 до 1987 року працювала викладачем педагогіки і психології у Київському міському педагогічному училищі № 1. З 1988 року працювала в Інституті психології на посаді молодшого наукового співробітника лабораторії важковиховуваних підлітків. З 1992 року почала працювати на посаді молодшого наукового співробітника науково-технічного центру «Діти Чорнобиля» Інституту психології АПН України. У 1995 році центр було перетворено у лабораторію екологічної психології Інституту психології АПН України в якій Кіра Володимирівна пропрацювала до 2012 року. З 2012 року і до самого останнього часу працювала науковим співробітником лабораторії історії психології. «Доброзичлива, тактовна, ініціативна, користується повагою співробітників». Такими є лаконічні характеристики різних років цієї людини, з іменем якої пов’язаний великий проміжок багатогранного та неспокійного життя Інституту. Є люди, навколо яких вирує життя. Наукові дослідження, читання лекцій, робота із студентами, організація конференцій та неформального спілкування науковців з різних куточків України та світу. Чуйна та роботяща мама, надійна подруга, дбайлива донька та онука. Людина, яку люблять квіти та чотирилапі друзі. Це все про неї. Коли треба було перекласти матеріали з польської – завжди шукали Кіру, коли організувати в екстремальних умовах якийсь захід – також бігли до неї, адже в її руках все горіло, рухалось і оживало. Тривалий час вона працювала в лабораторії екологічної психології. Не просто працювала, але була її душею – людиною, з якою багато хто асоціював лабораторію. В усіх конференціях, проведених на той час лабораторією, організаційна і забезпечувальна частина, контакти, міжнародні зв’язки – це все Кіра Володимирівна. Будь-яке питання – «через Кіру». Мабуть, сам спосіб її життя – це було намагання створити «домашність» – екологічність середовищ, в яких вона жила. Кіра Володимирівна – світла, душевна, добра, довірлива, енергійна, трохи авантюрна, й при цьому мудра людина. Такою вона і залишиться у пам’яті її близьких, друзів, колег. Світла пам’ять …
|