ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛАБОРАТОРІЮ

Завідувач лабораторії Зливков Валерій Лаврентійович, кандидат психологічних наук, доцент.

Дослідження методологічних і теоретичних проблем психології в нашому інституті пов’язане передусім із діяльністю його засновника – академіка Григорія Силовича Костюка.

Як самостійний підрозділ лабораторія методології і теорії психології існує з 1973 року.

Першим завідувачем лабораторії був Віталій Іванович Войтко – на той час директор Науково-дослідного інституту психології Міністерства освіти УРСР. З 1983 року лабораторію очолювала Людмила Микитівна Проколієнко, яка теж поєднувала цю роботу з посадою директора інституту, а  наприкінці 80-х років на чолі лабораторії була Тетяна Михайлівна Титаренко. Від початку 90-х нею завідував Георгій Олексійович Балл. З 2017  року лабораторію методології і теорії психології очолює Валерій Лаврентійович Зливков.

Позитивним моментом у роботі лабораторії, який знайшов утілення у численних публікаціях, було звернення до актуальної соціально-психологічної та суміжної з нею проблематики, зокрема до проблем соціалізації молоді. Під керівництвом В.І. Войтка розроблено особистісно-рольовий підхід до навчально-виховного процесу; цей підхід доповнює індивідуальний підхід до учнів і є скерованим на їх особистісний розвиток. У методологічному плані тут слід вказати на спробу розв’язання однієї з основних проблем діяльнісного підходу – проблеми включення потенційного суб’єкта діяльності (зокрема, учня) у цю діяльність шляхом покладання на нього (чи ініціативного прийняття ним самим на себе) певних соціальних ролей. У руслі особистісно-рольового підходу в лабораторії провадили цікаві дослідження В.О. Татенко (з проблеми соціально-психологічних механізмів формування особистості), О.В. Руденко (з проблеми соціалізації особистості), І.С. Гічан (із психологічних проблем наставництва).

Систематизації й поширенню психологічних знань, удосконаленню поняттєвого апарату психології та відпрацюванню української психологічної термінології сприяли такі видані за редакцією В.І. Войтка праці, як колективна монографія “Психологічна наука, вчитель, учень” (К., 1979), “Короткий психологічний словник” (К., 1976), “Психологічний словник” (К., 1981). У статтях, написаних В.І. Войтком разом з Ю.З. Гільбухом, було уточнено основні поняття психодіагностики, зокрема поняття психологічного діагнозу (у порівнянні з медичним), уточнено специфіку об’єкта психодіагностичного обстеження, проаналізовано проблему методів і процедур психодіагностики. У статтях В.І. Войтка і Г.О. Балла було обґрунтовано узагальнену інтерпретацію поняття моделі та розкрито значення такої інтерпретації для психології та педагогіки.

1983 року лабораторію (і весь інститут) очолила доктор психологічних наук Людмила Микитівна Проколієнко (1929 – 1989); у 1987 –1989 рр. лабораторією керувала Тетяна Михайлівна Титаренко. Важливим здобутком цього періоду стало видання, за редакцією Л.М. Проколієнко, збірників вибраних праць Г.С. Костюка російською та українською мовами (Костюк Г.С. Избранные психологические труды. – М., 1988; Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К., 1989; упорядники обох збірників – В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Т. Губко, О.В. Проскура), а також публікація низки статей, присвячених аналізу наукової спадщини Г.С. Костюка.

У даний період науковці лабораторії, спираючись на традиції, започатковані Г.С. Костюком, зосереджували свою увагу на теоретико-методологічних проблемах вікової та педагогічної психології, передусім на психологічних умовах гармонійного розвитку особистості та психологічних засадах педагогічного сприяння такому розвитку. Досліджувались (і були відображені у публікаціях), зокрема, такі питання: роль вчителя у суспільстві й у формуванні особистості учня (Л.М. Проколієнко); так звані “розвиваючі” потреби як джерело активності й чинник особистісного зростання (С.Є. Злочевський); співвідношення нормовідповідності, адаптації та творчості у функціонуванні й розвитку особистості (Г.О. Балл); витоки дисгармоній у розвитку особистості та рання профілактика відхильної поведінки (Т.М. Титаренко, В.Ф. Маценко); просторово-часові координати життєвого світу особистості (Т.М. Титаренко); творення особистістю свого життєвого шляху (В.Ф. Рибаченко); духовність і культура особистості (Л.М. Михайлюк); становлення комунікативної компетентності вчителя (В.Л. Зливков).

У травні 1989 р. виконання обов’язків завідувача лабораторії було покладено на Георгія Олексійовича Балла. У першій половині 90-х років здійснювались часті зміни структури Інституту, і лабораторія методології тимчасово не існувала як окремий підрозділ. Проте творча група методологічно налаштованих науковців на чолі з Г.О. Баллом (з 1991 р. – доктором психологічних наук) продовжувала плідно працювати – спочатку у складі відділу психології навчання, згодом у складі відділу теорії, історії психології та етнопсихології. Серед учасників групи – Н.А. Бастун, А.Г. Волинець, В.Л. Зливков, Т.М. Малкова, Л.М. Михайлюк, С.О. Мусатов, В.М. Титов, Т.М. Титова та інші. Істотно збагатило групу утворення у її складі у 1994 р. Харківського осередка, до якого увійшли учасники розробки інноваційної психолого-педагогічної концепції та технології „школа діалогу культур” В.Ф. Литовський, В.О. Мєдінцев, Т.А. Російчук, а також (як сумісники) науковці широкого культурологічного спрямування Г.В. Згурський і С.О. Таглін.

Дослідження учасників творчої групи було зосереджено на таких питаннях як освоєння і аналіз здобутків західної гуманістичної психології, психологічні проблеми гуманізації освіти й суспільного життя загалом, психологічні витоки і шляхи подолання шкільного невстигання, етнокультурні та ідеологічні підвалини розбудови освітніх систем, психолого-педагогічне забезпечення розбудови „школи діалогу культур”, психологічні механізми внутрішнього діалогу, гуманістичні засади здійснення вчителем педагогічної комунікації, „діалог педагогічних культур”. Серед публікацій, у яких відображено результати досліджень, проведених творчою групою, – посібники для вчителів: Психологічні аспекти гуманізації освіти / За ред. Г.О. Балла. – Київ – Рівне, 1996; Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи / За ред. Г.О. Балла, О.В. Киричука, Р.М. Шамелашвілі. – К., 1997; Гуманізація навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах / За ред. Г.О.Балла. – К., 1998; збірники статей: Психологічні засади гуманізації загальної середньої освіти / За ред. С.О. Мусатова. – Рівне, 1995; Культурологічні та психолого-педагогічні аспекти гуманізації освіти / За ред. Г.О. Балла. – К., 1998; численні статті у наукових журналах та збірниках.

Г.О. Баллом було запропоновано концепцію раціогуманізму як світоглядного та методологічного принципу. Г.О. Балл виходив з того, що найважливішими рисами гуманізму як світоглядної орієнтації є: по-перше, переконання в широких можливостях гармонійного розгортання, за сприятливих зовнішніх умов, продуктивних людських здібностей – тих, які сприяють виживанню та розвитку як самого їхнього носія, так і партнерів, з якими він взаємодіє; по-друге, встановлення на стимулювання зазначених здібностей різноманітними засобами (соціально-економічними, політичними, правовими, педагогічними, психологічними, засобами мистецтва тощо) та взаємну підтримку індивідів та спільностей у здійсненні такого стимулювання.

Застосування раціогуманістичної орієнтації до психології особистості знайшло вияв у інтегративно-особистісному підході. Інтегративність трактується при цьому одночасно у двох аспектах: гносеологічному, який вимагає інтеграції (синтезу) конструктивних складових концепцій, що відповідають різним варіантам розуміння та пізнання особистості, і онтологічному, який передбачає орієнтацію на цілісний розгляд людського індивіда (особи) у єдності його соматичних, психологічних і духовних властивостей. За результатами досліджень у цьому напрямку опубліковано колективну монографію «Інтегративно-особистісний підхід у психологічній науці та практиці» (за ред. Г.О. Балла, К.; Кіровоград, 2012, автори: Г.О. Балл, О.В. Губенко, О.В. Завгородня, В.Л. Зливков, Ю.М. Крилова-Грек, В.О. Мєдінцев, Т.Д. Морозовська, С.О. Мусатов, О.О. Нікуленко, І.Є. Разделенко, Т.А. Російчук), а також цілу низку статей вказаних авторів.

Намагаючись досягти певного синтезу теоретичних здобутків, отриманих у попередні роки, науковці лабораторії вдалися до поглибленого аналізу категорії «культура». При цьому вони оперлися на широке трактування культури як сукупності тих складників людського існування й діяльності, які забезпечують дві функції: функцію соціальної пам’яті та функцію соціально значущої творчості. Інші виконувані людьми функції (добування, розподіл й споживання засобів життєзабезпечення, регулювання взаємодії співтовариств та індивідів тощо) опосередковуються культурою й у цьому сенсі є культуровідповідними. Виокремлюються різні типи модусів культури, а саме:  а) загальнолюдський модус; б) особливі модуси (в тому числі етнічні, суперетнічні, субетнічні, а також властиві професійним, віковим, гендерним, конфесійним та іншим компонентам соціуму, зокрема й малим групам, напр. сім’ям); в) індивідуальні (особові) – властиві окремим людським індивідам  (особам).За такого підходу суспільні функції психологічної науки (зокрема звернена до цілого соціуму т. зв. макросоціальна функція) осмислюються як культуротвірні.

Результати досліджень, здійснених у лабораторії відповідно до цього підходу, відображено у низці статей, а також у колективній монографії «Культуротвірна функція психологічної науки» (за ред. Г.О. Балла; К.; Кіровоград, 2014; автори – Г.О. Балл, Н.А. Бастун, О.В. Губенко, В.В. Депутат, О.В. Завгородня, Ю.М. Крилова-Грек, В.Ф. Литовський, В.О. Мєдінцев, С.О. Мусатов, І.Є. Разделенко).

Після смерті Г.О. Балла в 2016 р. його ідеї і творчі плани реалізувались в праці співробітників лабораторії. У 2017 році вийшла монографія «Системність психологічного знання на сучасному етапі його розвитку» Київ: «Видавничий Дім «Слово»  (Г.О. Балл, Н.А. Бастун, О.В. Губенко, В.В. Депутат, О.В. Завгородня, В.О. Мєдінцев, Т.А. Російчук), а в 2020 році монографія «Теоретико-методологічні основи інтеграції психологічного знання» Київ: «Видавничий Дім «Слово» (О.В. Завгородня, В.О. Мєдінцев, С.О. Копилов, В.Л. Зливков, О.В. Губенко, С.О. Лукомська, Є.В. Степура, В.В. Депутат, О.В. Котух) за ред. О.В. Завгородньої. У центрі уваги авторів монографії – різні аспекти сучасної проблематики інтеграції психологічного знання.

З 2017 року лабораторією методології і теорії психології завідує Валерій Лаврентійович Зливков.

Під його керівництвом визначено п'ять магістральних ліній дослідження феномена автентичності та його кризи: вивчення «автентичності» як синоніма «Я» людини в контексті психології самосвідомості; ототожнення феноменів «автентичності» і «ідентичності» (насамперед автентичності особистісної); аналіз «автентичності» як «справжності» особистості, її «тотожності» самій собі; пояснення за допомогою звернення до категорії «автентичний спосіб буття» та розкриття феноменів автентичності, ідентичності та «Я» як явищ дискурсивної природи.

Охарактеризовано поняття автентичного лідерства, яке є ефективним в умовах інновацій. необхідності гнучкої адаптації організації до умов мінливого середовища.

Визначено теоретико-методологічні інтегративні процеси у сучасній психології: Інтеграція якісних методів дослідження у сучасній педагогічній психології; Інтегративні моделі саморегуляції; Інтеграція психологічних і теологічних знань; Інтеграція асинхронних і синхронних технологій навчання; Інтеграція отриманих під час професійної підготовки знань умінь та навичок у готовність до роботи психолога та педагога; Інтеграція у контексті деідеологізації психологічної науки. Глобалізація психології; Перспективи розвитку теорії інтеграції функцій; Розробка інтегративної неопіажетівської/неоеріксонівської моделі розвитку.

За науковою редакцією В.Л. Зливкова видано дев’ять індивідуальних таколективних монографій, 11 посібників, у тому числі із грифом МОН України; Він Нагороджений Почесною грамотою Президії Національної академії педагогічних наук України (2012 р.), медалями К. Ушинського (2014 р.), Г. Сковороди (2016 р.). Монографію «Педагогічна комунікація та ідентичність педагога» відзначено Дипломом 2-го ступеня у Конкурсі на кращу монографію НАПН України. Монографію «Психологічні технології ефективного функціонування» за редакцією С.Д. Максименка, С.Б. Кузікової, В.Л. Зливкова нагороджено Золотою медаллю за перемогу в конкурсі, який проводився в рамках ХІ Міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти» (номінація «Компетентнісний підхід - основа змісту освіти»). Посібник «Сучасні тренінгові технології: інтегративний підхід» (В. Зливков, С. Ліпінська, С. Лукомська) нагороджено Золотою медаллю в номінації «Упровадження сучасних засобів навчання, проектів, програм і технологій для вдосконалення та підвищення ефективності освітнього процесу» Міжнародної спеціалізованої онлайн виставки «Освіта та кар’єра – 2020».

Також співробітники лабораторії є авторами наукових публікацій (підручники, посібники, колективні монографії, статті, у тому числі, індексованих у наукометричній базі Scopus).

Поряд із дослідницькою діяльністю, працівники лабораторії виконують чималий обсяг науково-практичної роботи, яка, забезпечуючи впровадження у суспільну (передусім, освітню) практику результатів проведених досліджень, разом із тим постачає науковцям інформацію для подальших наукових узагальнень. Результати здійснюваних лабораторією досліджень впроваджуються в освітню практику. Науковці лабораторії тісно співпрацюють із Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя, Полтавським національним педагогічним університетом імені В.Г. Короленка, Сумським державним педагогічним університетом імені А.С. Макаренка та іншими вишами.